ОКСИФЕНБУТАЗОН

ОКСИФЕНБУТАЗОН (Oxyphenbutazonum), 4-бутил-1-(4-гідроксифеніл)-2-фенілпіразолідин- 3,5-діон.

С₁₉Н₂₀N₂O₃^.Н₂О                                                  Мол. м. 342,4

АФІ синтетичного походження. Білий кристалічний порошок практично нерозчинний у воді, легкорозчинний у спирті, розчинний в ефірі, розчинний у розведених розчинах гідроксидів лужних металів. УФ-спектр: λ_max=254 нм (A^1%_{1 см}=710–770) в 0,01 NaOH. Зберігають у щільно закупореному контейнері.

Ідентифікують за УФ-спектром; за ІЧ- спектром поглинання субстанції; за реакцією з дихлорхінонхлорімідом (інтенсивне зелене забарвлення); за реакцією з натрію нітритом та β-нафтолом після кип’ятіння у суміші льодяної оцтової кислоти та кислоти хлористоводневої (осад оранжевого кольору). Кількісно визначають методом алкаліметрії в середовищі ацетону (індикатор — розчин бромтимолового синього).

Фармакологічна група. М01A В01 — НПЗП.

Фармакологічні ефекти. Зумовлює протизапальну, жарознижувальну, анальгезивну дію. Діє як дезагрегант.

Застосування. Запалення та набряки (з крововиливами та без них) при переломах кісток, травмах суглобів, ударах та розтягуваннях. Місцеве лікування при ревматичних запаленнях м’язів та люмбаго. Використовують як допоміжний препарат у лікуванні при флебіті поверхневих вен і тендовагініті (див. Нестероїдні протизапальні препарати).

От субстанции к лекарству / Под ред. В.П. Черных. — Х., 2005; Компендиум 2015 — лекарственные препараты / Под ред. В.Н. Коваленко. — К., 2015; European Pharmacopoeia 5; Clarke’s isolation and identification of drugs / Ed. A.C. Moffat. — London, 1986.